... приписами пункту 4 ч.2 ст.10 Закону України «Про судовий збір» шляхом внесення змін до ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»!

 

Частиною п’ятою ст.119 ЦПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 3674-VI від 08.07.2011 «Про судовий збір», станом на момент звернення з позовом, встановлено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Частиною першою ст.121 ЦПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 3674-VI від 08.07.2011 «Про судовий збір», станом на момент звернення з позовом, визначено, що Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Разом з тим, частиною третьою ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» із змінами, внесеними згідно із Законом № 3674-VI від 08.07.2011 «Про судовий збір», станом на момент звернення з позовом, встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Пунктом четвертим частини другої ст.10 Закону України «Про судовий збір» визначено, у частині третій статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84) слова "державного мита" замінити словами "судового збору";

Отже, споживачів, за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав звільнено від сплати судового збору приписами пункту 4 ч.2 ст.10 Закону України «Про судовий збір» шляхом внесення змін до ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Зазначене підтверджується судовою практикою, зокрема ухвалою ВССУ від 19.10.2016 року у справі № 758/8916/15ц (№ в ЄДРСРУ 62202025) вказано, що «Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання заяв, скарг до суду на всій території України справляється судовий збір. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», оскільки ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»».

Тому, залишення заяви без руху із підстав несплати чи відсутності документу, що підтверджує сплату судового збору при зверненні споживачів, за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав шляхом незастосування п.4 ч.2 ст.10 Закону України «Про судовий збір» та ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» є позбавленням таких заявників права на справедливий судовий розгляд, що є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Роман Трускавецький