Цивільними відносинами є особисті немайнові та майнові відносини (ч.1 ст.1 ЦК України), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Учасниками цивільних відносин є: фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права (ст.2 ЦК України).

Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України (ч.6 ст.4 ЦК України):

  1. Конституцією України, що становить основу цивільного законодавства (ч.1 ст.4 ЦК України);
  2. Цивільним кодексом України як основним актом цивільного законодавства (абз.1 ч.2 ст.4 ЦК України);
  3. Актами цивільного законодавства, до яких віднесено:
    • інші закони України, прийняті відповідно до Конституції України та Цивільного Кодексу України (абз.2 ч.2 ст.4 ЦК України);
    • акти Президента України, у випадках, встановлених Конституцією України (ч.3 ст.4 ЦК України);
    • постанови Кабінету Міністрів України, які не суперечать Цивільному кодексу України, іншим законам (ч.4 ст.4 ЦК України);
    • нормативно-правові акти інших органів державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим, виданими лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом (ч.5 ст.4 ЦК України);
  4. Звичаєм, зафіксованим у певному документі, як усталене у певній сфері цивільних відносин правило, що не встановлене актами цивільного законодавства і не суперечить їм чи договору (ст.7 ЦК України);
  5. Чинними міжнародними договорами України, в разі наявності в них інших правил, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства (ст.10 ЦК України).

Не врегульовані Цивільним кодексом України, іншими актами законодавства або договором цивільні відносини регулюються, за аналогією закону, нормами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (ч.1 ст.8 ЦК України), а в разі неможливості використання аналогії закону – регулюються за аналогією права, відповідно до засад цивільного законодавства (ч.2 ст.8 ЦК України).

Учасники цивільних відносин завжди наділені правами та обов’язками, в залежності від підстав їх виникнення. Вони виникають загалом із передбачених актами законодавства дій або не передбачених цими актами але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч.1 ст.11 ЦК України), а зокрема із: договорів та інших правочинів (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України); створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності (п.2 ч.2 ст.11 ЦК України); завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України); інші юридичних фактів (п.4 ч.2 ст.11 ЦК України). Також, цивільні права можуть виникати: безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 ст.11 ЦК України); безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч.4 ст.11 ЦК України) чи з рішення суду (ч.5 ст.11 ЦК України) – у встановлених актами цивільного законодавства випадках; настання або ненастання певної події – у встановлених актами цивільного законодавства або договором випадках (ч.6 ст.11 ЦК України).

 

Роман Трускавецький